Читая нижеприведенные расшифровки аудиозаписей майора Мельниченко, может сложиться впечатление, что разговаривают идиоты. Настолько, иногда, бессвязен текст. Но это в виду плохой технической записи: многое не слышно, пропущено.
Текст магнітного запису на аудіокасеті, наданої народним депутатом України Олександром Морозом на прес-конференції у Верховній Раді України 28 листопада 2000 року (як пояснив О.Мороз, цей аудіозапис формувався із записів аудіокасет впродовж півтора-двох місяців — влітку і в кінці вересня 2000 р.).
Епізод 1.
1.*— (Розмовляє через переговорний пристрій з Литвином). Добрий день.
2.*— Добрий день.
1.*— І ти мені давай це саме, по «Українській Правді»… (фраза нерозбірливо). Та будем вирішувати, що з ним робити. Він просто абарзєл же ж.
2. — Мені справу потрібно.
1. — Га?
2. — Справу затребувати?.. (нерозбірливо)
1. — Хорошо.
2. — Справу… дєлаєм прямо в копії.
1. — Ні, мені справа не потрібна…
1. — (веде розмову з невідомим чоловіком) «Українська Правда», ну це просто вже, бля, оборзєлі. Подонок, бля. Грузін, грузін.
3.*— Гонгадзе?
1. — Гонгадзе. Ну, кто же его фінансіруєт?..
3. — Ну, він активно співпрацює з цим, з Морозом, з «Гранями». Я в суботу його … з Матвієнко.
1. — В суд може, тут нардеп, хай би юристи подали в суд. Це ж до прокуратури, да?
3. — Нєт, пусть Кравченко скажет на меня и єщьо на (не-зрозуміле слово — Горбанєєва чи Компанєєва) і Ха-ландовіча.
1. — Просто, бля… есть какая-то, сука, бля… Департіровать його, блять, в Грузію і викинуть там на хуй.
3. — Отвєзті єго в Грузію і кінуть там.
1. — Чєчєнцев надо, чтоби укралі єго і викінулі.
1.*— Голос Кучми
2.*— Голос Литвина — глави Адміністрації Президента України.
3.*— Голос невідомого.
Филологические изыски неподражаемы. Стыдно такое писать и печатать, но «из песни слов не выкинешь». Идет цитирование прямой речи.
Епізод 2.
1.*— Щоб я не забув, є такий Гонгадзе…
2.*— Я, щось прізвище таке…
1. — Ну, подонок, бля висшей мєри.
2. — Гонгадзе. Він у нас уже десь проходив…
1. — Га?
2. — Він проходив десь. Пошукаємо.
1. — Значить, те що він пише весь час у якусь «Українську ж там Правду», її в Інтернет шурує, розумієш? Ну хто його? Фінансує хтось.
2. — (нерозбірливо). У мене люди… (нерозбірливо, можливо, контррозвідка?).
1. — А головне треба його, я кажу, на зразок так Володя каже, треба щоб чеченці його вкрали і вивезли його в Чечню на хуй і викуп попросили.
2. — Та ми його десь… я вам скажу… Та не такі люди (сміється) капітальні… (нерозбірливо), не розтрощив ніде.
1. — Ну, а його в Грузію відвезти і та й все.
2. — Значить, по-перше, доручення чи будем давати, не доручення, по цьому начальнику райвідділу…, ну, пам’ятаєте, що в Чернігівській області казав: «Хай вам президент плате».
1. — Да-да-да.
2. — Заступника уже опустили, так. На нього порушили кримінальну справу. Значить по 165-й, це службові порушення, так 187-а. Так, що я думаю, що десь, на цій неділі ми йому покажемо.
1. — Да-да. Хай.
2. — Теж покажемо, кому що говорити.
1.*— Голос Кучми.
2.*— Голос Кравченка — міністра внутрішніх справ України.
О, времена! О, нравы! Мельчают люди. Куда ушли титаны? Мелочность, мстительность, злопамятство. Се-рость правит государством.
Епізод 3.
1.*— Під Гонгадзем є окрім того, що він співпрацює з Морозом, він же для Мороза там пише в його «Грані» ці з самого літку, що його фінансує Бродський.
2.*— Ну, це така скотина, що може бути. Я не здивуюсь, якщо у них там є з соціалістами зв’язки там… Ну ми з ним розберемось. Я думаю, що це… єсть.
1. — А Бродський це ж Медведчук і Суркіс? Через Суркіса.
2. — Це те, що в них зв’язок єсть, це ж…
1. — Ні, так щас вони друзі, стовідсотково! Я ж пам’ятаю цю гру біля «Киевских ведомостей» Суркіс, да я на цього, блядь, жида, блядь… добра. А щас я почитал там кілька тих самих розмов їхніх.
2. — Та ну, він же їх і ставить. В них була тоді така методика. Та вона й залишається. Вони створюють там проблему, потім вродє як ідуть до людини, до-помагають, а потім получається, що людина стає залежна. І оце, таким чином, вона десь… Це великий спектакль на такій почві, мабуть, національній розігрували. І воно попадалося. Ну, це таке діло… Ну, оце, мабуть…
1.*— Голос Кучми.
2.*— Голос Кравченка.
Про сильных мира сего (нашего украинского) уже слагают легенды (анекдоты), что, по-видимому, говорит о народной «любви» к ним:
«Лежит лев — царь зверей, отдыхает. Вдруг, снизу, из-под земли, крот выползает — потревожил льва.
— Ты что?! Как посмел?! Да ты знаешь кто я?! — зарычал тот.
— Уж, извините, я полуслепой, не вижу. Под землей живу. Не в курсе. А кто Вы?
— Я — царь зверей!
— А что это значит?
— Видишь вокруг леса, поля, луга, озера, реки?
— Да.
— Так вот. Это все мое! Я хозяин!
— Да? — удивляется крот, — простите, а что Гриша Суркис уже умер?»
Епізод 4.
1.*— Я хотів попросити вас про таку форму. Ну, викорис-тать, щоб не забув. Гонгадзе цей.
2.*— А я, ми працюємо по ньому. Значить…
1. — Я ж кажу, вивезіть його, викиньте. Оддайте чеченцам. (Не розбірливо), а тоді викуп.
2. — Ми продумаємо. Ми сдєлаєм так, чтоб.
1. — Значить вивезти його, роздягнуть, бля, без штанів оставить, хай сидить. Я б зробив просто, бля…
2. — Сьогодні мені доповідали. Ми там дєлаєм трошки, трошки треба вивчити, ми зробимо. В мене зараз ко-манда боєвая, орли такіє, що делают все, що хочеш. Значіт вот такая сітуація.
3.*— Щось я не зрозумів, по Гонгадзе ви промовчуєте?
2. — Відверто. Ну, я вам доповідаю. Там ми трохи проко-лолися.
1. — Там у нього команда, во главе якої стоїть прізвище там мені сказали, бля.
2. — Значить, написав жалобу Генеральному прокурору. Ну, я думаю…
1. — Хто?
2. — Він. Трошки я тут проколовся. Ну, я тепер думаю, почєму прокололся. Щас доповідаю. Я вийшов на зам-начальника по оператівной города Кієва Опанасенко. Думаю, что Опанасенко будет нам, і что тєпєрь… група била закрита. То Опанасенко через своїх почал пробивать шо це за машіни і написав Потебеньку, значить, жалобу.
1. — Хто? Опанасенко?
2. — Нє, Гонгадзе. Ну, тут он указиваєт номера, які унічтожени год назад. Я трошки тут тактіку мєняю, коли мені доповіли аж туда в Кіргізію, що Опанасенко інтересується номерами, то я сказав: підождіть, щоб оно… Прієзжаю, когда жалоба есть. Так что… я єго сдєлаю. Я сдєлаю, Леонід Данилович. Я просто, щоб воно значить, щоб воно ніде не получилось. Ну, він буде жаловаться. Він тут пише, що це може буть как расчьот на мої справи. Та таке.
1. — Ну, тут якого бруду вони кидають в Росію через Ін-тернет. Ну, в Інтернет через Росію. Ясно.
2. — Я Гонгадзе не випускаю. Просто для мене тепер пи-тання теж воно… Я там екіпажі… єсть контакти… Я туда кінул наружного наблюдєнія. Я хочу єго контакти подізучіть. Шо воно…
1. — А у Гонгадзе єсть команда? Казали якісь там прі-звища. Це строчать цей бруд. Їх три чєловєка.
2. — У мєня єсть оні. У мєня всє оні єсть. Ну, я хочу з нього почати. Ну, оце я хочу подивитися, як Гене-ральна відреагує. Номерів немає, там, чи я знаю. Ну, він тут пише…, що це може.
1. — Ну, а при чєм тут Генеральна до Гонгадзє?
2. — Ну є їхня заява. Це ж офіційно.
1. — Ну і шо?
2. — Заява ж офіційна. Ну я подивлюся як вони будуть теж.
1. — Ну чого кажда срань должна писать на Генерального прокурора?
2. — Леонід Данилович…
1. — Вон отправіть на районного прокурора.
2. — Я ж не знаю, що прокуратура там скаже. Це ж проку-ратура… Хто в кого гроші… (сміються). Я бажаю всього найкращого.
1. — Спасіба.
1.*— Голос Кучми.
2.*— Голос Кравченка.
3.*— Голос Литвина.
Речь идет о том, что Г.Гонгадзе, обнаружив за со-бой слежку, обратился с заявлением в Генеральную про-куратуру, указав, при этом, номера машин, на которых велась слежка. А номера, как выяснилось, были уничто-жены (должны были быть уничтожены) еще год назад. Уничтожением номеров занимаются те же органы МВД. То есть «орлы» Кравченко ярко «засветились». В этом и состоял один из его, как он говорит, «проколов». Таких ошибок было множество, что и привело к полному разоблачению правящего режима.
Епізод 5.
2.*— Ну, Леонід Данилович, шо нового, значить…
1.*— Гонгадзе как?
2. — Точно так же… (нерозбірливо). Ми сьогодні там… видивились.
1. — За Головатим дивляться?
2. — Та дивляться. Найшли його дві связі. За ним слєдім. Я хочу його хлопнуть на… етіх. Я хочу єго просто в наглую хлопнуть. Я подброшу самую хорошую блядь. Потом… я сніму еті. Я думаю — не дьорнеться. (Нерозбірливо). Просто відєть ето одне, а так, щоб…
Все те, що доручено, все працює. Ну, я думаю, в тєчєніє Гонгадзе пару дней. Там буде видержано, як получиться, одному режисьору… Я там подивився. Його матеріали з Інтернету повитягувані. Єсть такий Єлисєєв… Це «Свобода», Ляшко.
1. — В мене Ляшко… (нерозбірливо) ми єго (два сплески руками).
2. — Ну, за етім дєрьмом там уже (нерозбірливо)… Омель-ченко… оні собіралісь… Вот етіх контроль, гдє оні.
1.*— Голос Кучми.
2.*— Голос Кравченка.
Без комментариев! No comments!
Епізод 6.
1.*— Я вам, так сказать,… Кравченко обіцяв приструнити.
2.*— (нерозбірливо) Посольство Грузії сдєлало офіційноє повідомлення, розкрутило анонімний дзвінок, який був у посольстві, що шукати треба в Московському районі і цією справою займається Волков, Кравченко та Кисіль. Не можна ж ставити політику… підривати… для того, щоб підривати… це ж неприпустимо…
1. — Треба викликати посла.
2. — Я тоже… І зробити якусь там ноту чи попередження, чи розмову провести.
1. — Треба позвонити… і відправити його на фіг, такого посла, блін (по телефону) Коваль, тебе треба убрати. Ти розбирався там з Грузинським посольством?
3.*— (відповідь) Зараз будемо розбиратися.
1. — І визови його, бля, хай зробить опровєржєніє, іначе я позвоню Шеварднадзе, щоб його отозвали на хер.
3. — Хорошо.
1. — І скажи, я позвоню Шеварднадзе, щоб його убрали на хер:
3. — Хорошо, хорошо, сейчас я єго визиваю.
1.*— Голос Кучми.
2.*— Голос Литвина.
3.*— Голос Коваля.
Исчезновение Г.Гонгадзе вызвало бурю негодования в обществе. Началась всеукраинская акция протеста под лозунгом «Найти журналиста». Которая естественным путем переросла во всеукраинскую акцию «За Украину без Кучмы!». Тогда, вначале, после исчезновения Гии, еще не знали, что с ним произошло. Анонимный телефонный звонок в Грузинское посольство еще больше подлил масла в общий костер негодования людей. То, что Кравченко имел непосредственное отношение к «делу» (телу) Гонгадзе видно из вышеприведенных записей. Позднее, когда было обнаружено обезглавленное, обнаженное (как и хотел «на пленках» президент) тело журналиста, яростному возмущению народа не было предела. Сотни тысяч граждан вышли на улицы с единой для всех целью — «Кучму геть!». Власть тогда растерялась. Сначала — полное молчание. Потом — заявление, что никакого майора Мельниченко в охране президента не было. После появления в эфире Мельниченко, власть по-прежнему пыталась по-детски врать, выкручиваться. Кравченко заявлял «Що стосовно плівок, то я кажу однозначно: треба експертизу». Не отрицая при этом, что это его беседы с президентом записаны на пленках. Действовал по принципу «А не до-кажете!». Деркач — старший надрывно вещал на заседании Верховной Рады «Одне можу сказати. На моїх руках крові нема!». А на чьих есть? Генеральная прокуратура во главе с Потебенько горой стала на защиту интересов Л.Кучмы и его компании. Сделала все, чтобы заволокитить дело, спустить его на тормозах, не принимать во внимание результаты проведенных, независимых от режима, экспертиз пленок и тела. Сам «гарант», после длительного молчания, вяло пытался «заигрывать» с народом: «Я ж колишній керівник великого підприємства, іноді можу і використати сильне слівце». Мол, ребята, я ж такой, как и Вы, и матюгаюсь также. Когда первый шок и растерянность прошли. Власть бросилась все, в наглую, отрицать. Ничего этого, мол, не было. Все это происки зарубежных спецслужб. Никаких таких разговоров не было, ничего записать не могли. Тогда некоторые народные депутаты Украины (например, Т.Чорновил) заявили во всеуслышание, что да, действительно, они узнают на пленках свои беседы с президентом. Что, таки, да, имели они место. Было это. А, значит, записи подлинные. Пошли игры по принципу «не пойман — не вор», а если и пойман с поличным, то Вы не так все поняли. Как в том случае, когда известного киллера, таки, взяли с поличным, прямо на месте преступления, когда он всадил нож в спину жертвы, и все это было сфотографировано, даже тогда, убийца объяснял, что он пытался помочь раненному, вытаскивал нож из спины, чтобы облегчить страдания потерпевшему, а вовсе не наносил удар. Исчезновение Г.Гонгадзе вызвало бурю негодования в обществе. Началась всеукраинская акция протеста под лозунгом «Найти журналиста». Которая естественным путем переросла во всеукраинскую акцию «За Украину без Кучмы!». Тогда, вначале, после исчезновения Гии, еще не знали, что с ним произошло. Анонимный телефонный звонок в Грузинское посольство еще больше подлил масла в общий костер негодования людей. То, что Кравченко имел непосредственное отношение к «делу» (телу) Гонгадзе видно из вышеприведенных записей. Позднее, когда было обнаружено обезглавленное, обнаженное (как и хотел «на пленках» президент) тело журналиста, яростному возмущению народа не было предела. Сотни тысяч граждан вышли на улицы с единой для всех целью — «Кучму геть!». Власть тогда растерялась. Сначала — полное молчание. Потом — заявление, что никакого майора Мельниченко в охране президента не было. После появления в эфире Мельниченко, власть по-прежнему пыталась по-детски врать, выкручиваться. Кравченко заявлял «Що стосовно плівок, то я кажу однозначно: треба експертизу». Не отрицая при этом, что это его беседы с президентом записаны на пленках. Действовал по принципу «А не до-кажете!». Деркач — старший надрывно вещал на заседании Верховной Рады «Одне можу сказати. На моїх руках крові нема!». А на чьих есть? Генеральная прокуратура во главе с Потебенько горой стала на защиту интересов Л.Кучмы и его компании. Сделала все, чтобы заволокитить дело, спустить его на тормозах, не принимать во внимание результаты проведенных, независимых от режима, экспертиз пленок и тела. Сам «гарант», после длительного молчания, вяло пытался «заигрывать» с народом: «Я ж колишній керівник великого підприємства, іноді можу і використати сильне слівце». Мол, ребята, я ж такой, как и Вы, и матюгаюсь также. Когда первый шок и растерянность прошли. Власть бросилась все, в наглую, отрицать. Ничего этого, мол, не было. Все это происки зарубежных спецслужб. Никаких таких разговоров не было, ничего записать не могли. Тогда некоторые народные депутаты Украины (например, Т.Чорновил) заявили во всеуслышание, что да, действительно, они узнают на пленках свои беседы с президентом. Что, таки, да, имели они место. Было это. А, значит, записи подлинные. Пошли игры по принципу «не пойман — не вор», а если и пойман с поличным, то Вы не так все поняли. Как в том случае, когда известного киллера, таки, взяли с поличным, прямо на месте преступления, когда он всадил нож в спину жертвы, и все это было сфотографировано, даже тогда, убийца объяснял, что он пытался помочь раненному, вытаскивал нож из спины, чтобы облегчить страдания потерпевшему, а вовсе не наносил удар.
Далі буде
