ГЛАВА 11
10 февраля 2001 г.
Днепропетровск.
Штаб «Комитета
Национального Спасения»
«Там, где есть два украинца,
Там — три гетьмана»
Потихоньку зашел в штаб. Сел с краюшку, стараясь не привлекать к себе внимания — не люблю опаздывать, даже если причина уважительная. Всегда сам говорил своим товарищам: «Уважительной причиной опоздания может быть только одно — смерть».
Все увлеченно смотрели видеозапись протестных событий в Киеве, тихо ком-ментируя их по ходу. Табурянский увидел меня. Пробрался сквозь толпу. Крепко стиснул рукопожатием, внимательно оглядывая меня. Хотел, что-то сказать, но промолчал. Усадил поближе к экрану. Он мне понравился с первого дня знакомства на учредительной конференции «Комитета Национального спасения». Рассудительный, планомерный, не терпящий хаоса, при этом обладающий чувством юмора, что дано не каждому. Хотя многие были недовольны манерой проведения Табурянским наших заседаний. Обвиняли его в диктате, в нарушении принципов демократизма. Хотя я считал и считаю, что все эти не-довольства — сущая ерунда. А демократизм, которого требовали недовольные, это были анархия и хаос. Когда каждый орал, что считал нужным, не слушая собеседника и председательствующего. Я, председательствуя на соб-раниях, в свою очередь, вел их так же, как и Табурян-ский (или, можно сказать, что он их вел так же, как и я). Многие, даже подшучивали, говоря «школа Табурян-ского». Бывший народный депутат Украины, бывший кан-дидат в президенты Украины. Очень много потерял он в борьбе с режимом. Заочно знал его еще задолго до лич-ного знакомства. Знал по газетным публикациям. Газеты просто не могли умолчать о тех масштабных массовых акциях, целью которых была защита интересов вкладчиков, простых людей, населения, народа. Не зная всей подоплеки событий, уже тогда объективно оценивая га-зетные публикации (а они были критические в отношении «смутьяна» Табурянского), видел, что человек борется за права людей не жалея живота своего. Гадал, при этом, чем же все закончится? Ох, и достанется ж ему. Досталось. И обыски, и ограбления, и тюрьма, и убийство близкого человека.
Закончили просмотр. Задвигались, заобсуждали. Я в спячке, но почти все слышу. Заспорили. Опять, как всегда. Перешли на анализ наших действий. Мнения про-тиворечивые:
Зачем проводили пикет? Зачем тратили силы? Нас и так мало. Зачем лишний раз ослаблять и без того не-сильные наши ряды? Почему проводили сегодня 10.02.01, а не завтра 11.02.01, в день, когда приезжает В.Путин — президент России? (кстати, на пресс-конференциях корреспонденты тоже часто об этом спрашивали — почему 10.02.01, а не 11.02.01). Кто принимал решение о проведении пикета?
Принимали решение коллегиально, под председатель-ством В.Таратушко. Ответственный за проведение акции — В.Цапенко. Решили проводить 10.02.01, накануне приезда Путина, с целью проверить до какого предела беззакония могут дойти власти. Как сказал С.Якушев (лидер ДОО «Украинского комсомола»), в день встречи двух президентов, их охрана, не разобравшись, и, выполняя собственные инструкции, может открыть огонь на поражение. Поэтому 10.02.01 — репетиция, тренировка, проверка перед 11.02.01.
Опыт проведения предыдущих акций показывал, что конституционные права граждан на мирное волеизъявление властями игнорируются.
Конституція України.
Стаття 39.
«Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встано-влюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».
Будучи законопослушными гражданами, мы заблаго-временно сообщали властям о намерениях провести в том или ином месте пикет, митинг или демонстрацию в рамках Всеукраинской акции по защите Конституции «За Україну без Кучми!». Власть предержащие же, пользуясь нашей законопослушностью, предпринимали все меры, чтобы не дать нам возможности мирно протестовать против преступного режима, выдвигать свои требования. Они были просты и сформулированы в одном из многочисленных писем — рекомендаций из Центра.
Пример
«29 грудня 2000 р.
№ 12/03
Керівникам територіальних
організацій УНП «СОБОР»
Повідомляємо, що 26 грудня 2000 року створений Громадський Комітет на захист Конституції «Україна без Кучми». До складу цього Комітету увійшли 15 партій і громадських організацій, зокрема — УНП «СОБОР». За дії під час маніфестацій біля Кабінету Міністрів України, що могли призвести до сутичок з міліцією та маніфестантами-прихильниками Кучми, була виключена із складу Комітету організація «Щит Батьківщини».
Метою Комітету «Україна без Кучми» є ініціювання відставки Президента України Л.Кучми, силових міністрів, об’єктивного розслідування справи Г.Гонгадзе. Як одну із форм своєї діяльності Комітет пропонує продовження пікетів із застосуванням наметових містечок в усіх обласних центрах України. Для координації спільних дій на засіданні Комітету прийняте рішення про проведення першої зустрічі членів обласних структур політичних партій та громадських організацій в приміщеннях обкомів Соціалістичної партії України, де зазначені структури змогли б домовитися про наступне місце збору обласних Комітетів «Україна без Кучми».
У зв’язку з цим, просимо вийти на контакт з керів-никами територіальних організацій СПУ (телефони секре-тарів обкомів СПУ додаються).
Наші вимоги:
1. Незалежна міжнародна експертиза доказів у «справі Гонгадзе».
2. Надання прямого теле- та радіоефіру депутатам, які контактували із свідком Мельниченком.
3. Відставка міністра внутрішніх справ Кравченка, голови СБУ Деркача, ген. прокурора Потебенька.
4. Відставка Президента України Леоніда Кучми.
Наполягаємо, щоб Верховна Рада визначилась щодо:
- закону про тимчасові слідчі комісії;
- прискорення розгляду так званої справи про зни-кнення Георгія Гонгадзе.
З повагою,
УНП «СОБОР» В.Бачигін».
Подобные рекомендации, как правило, приходили с опозданием. Уже после того, как мы самостоятельно приняли подобные решения и предприняли подобные дей-ствия. Но уже радовало то, что наши самостоятельные решения и наша позиция полностью совпадала с мнением «Центра». Хотя одного этого «совпадения» для плодо-творной работы мало.
Пример одного из ответов.
«Вих. № 31 від 10. 04. 01
Голові УНП «СОБОР»
А.Матвієнку
В.о. Керівника Секретаріату
УНП «СОБОР» В.Бачигіну
Звертаємо Вашу увагу на несвоєчасність та запізнення надходження від Вас інформації, та рекомендацій. Так, наприклад, зараз 09.04.01 р. ми отримали поштою пакет документів з:
1. Рекомендацією на тісну взаємодію з регіональними структурами Форуму Національного Порятунку (ФНП). Тоді як 03.04.01 р. (тобто 6 днів тому назад) збирався оргкомітет по утворенню регіонального відділення ФНП Дніпропетровської області. Не маючи Ваших рекомендацій, ми самостійно прийняли рішення про вступ до ФНП. Така ж ситуація була і з Громадянським Комітетом на захист Конституції «За Україну без Кучми».
2. Ви просите надіслати Вам інформацію, графік проведення зборів до 10 квітня. Як Ви розумієте, Ваше прохання (отримане 9 квітня) не може бути виконане фізично.
3. Цим же пакетом (09.04.01.) ми отримали бланк для зборів підписів на підтримку уряду Ющенка В., не зазначено до якої дати слід Вам відіслати ці підписи. Але, за інформацією, яку нам надала обласна організація Руху (Костенка), їх слід було здати 7-го квітня (тобто за два дні до отримання Вашого пакету). І ми збирали підписи на бланках Українського Народного Руху. Здали їх до 07.04.01 р. голові Дніпропетровської обласної організації Українського Народного Руху Шулику І.І.
Як ми Вам повідомляли у нашому листі № 23 від 03.04.01 місцева влада, використовуючи місцеву міліцію з її «бандитськими» методами, приймає активні заходи по фізичному, економічному та моральному знищенню, як лідера організації, так і організації взагалі (див. інформацію лист № 23 від 03.04.01) у зв’язку з цим першочерговим питанням цього дня є питання виживання (у буквальному розумінні), як лідера організації, так і організації взагалі. У зв’язку з цим не можемо орга-нізувати підготовку і проведення до 1 го червня конференції.
Звертаємо Вашу увагу на те, що відсутність підтримки з боку Центрального Проводу, щодо подій, викладених у листі № 23 від 03.04.01, негативно відобразилося на авторитеті партійного керівництва, та відштовхнуло від нас частину наших прихильників.
Голова Дніпропетровської
обл. організації УНП «СОБОР»
Цапенко В.О.».
На это письмо, как и на сотни других, организация ответа не получила. Было крайне неловко выслушивать просьбы людей донести их жизненно важные проблемы (такие, как преследование властями, похищения, убийства близких) до «наших» народных депутатов Украины, в частности, до лидера УНП «СОБОР». Просьбы об оказании содействия в борьбе с организованной преступной группировкой (ОПГ), которой является местная власть. Неловко было потому, что к тому времени я уже знал, что никакой помощи не будет. Не будет даже ответа на мои письма, в которых я пытался донести боль этих людей. По этому поводу я часто делился сомнениями в тесном кругу: если «наши» лидеры игнорируют наши обращения к ним, не дают даже ответа-отписки, то чем они лучше нынешних властей. Те, с которыми мы боремся, они, изображая уважение к закону, к гражданину, дают ответы на запросы. Пусть эти ответы пустые, бестолковые отписки. Но это, хоть, какие-то ответы. Показывающие, что наши протесты, письма, запросы были, хотя бы, прочитаны. «Наши» же вообще никаких ответов не дают. Сотни писем, информационных запросов и т.д. и т.п. полностью проигнорированы.
Конституція України.
Стаття 40.
«Усі мають право направляти індивідуальні чи коле-ктивні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самовряду-вання та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати ОБГРУНТОВАНУ відповідь у встановлений законом строк».
Власти пытаются имитировать выполнение этого за-кона. «Наши вожди» — нет. Но это не значило, что нужно сложить руки и не бороться. Просто нужно делать это самостоятельно, не надеясь на их помощь. А «вождей» и «лидеров» всех мастей у нас великое множество на всех уровнях — от района до Украины. Вот и сейчас слышу, что споры на заседании штаба переросли в сплошной ор. Опять, не выдерживая хаоса, призывает всех к порядку Табурянский:
— Хватит! Орете, кто во что горазд. Как Вам не стыдно. Ваш товарищ сидит рядом, чуть ли не умирает, а Вы опять разорались.
Все притихли. Начали оглядываться. Я тоже начал осматриваться по сторонам, ища того, о ком говорил Табурянский. После продолжительной паузы, после того, как увидел, что все смотрят именно на меня, наконец-то, сообразил, что речь идет обо мне.
— Да, нехорошо выглядит, — отметил профессор В.Якунин (лидер ДОО Соц. Партии), — надо в больницу отвезти.
— Отвезем на своей машине, — добавил его коллега по партии Алексеенко.
— Ну, так давайте. И хватит орать. Работать надо.
Далі буде
|
