«Так и будут по кругу водить, как ослика за мор-ковкой», — думал я, взвешивая остаток своих сил. Опять подать жалобу в суд. Разбить прокуратуру, а потом и «бандюков» из милиции. И Бог с ним, что мой «адвокат» куда-то пропал. Исчез без следа. Даже родственники ничего не могут толком объяснить. Нет его и все.
— А що нам скаже з цього приводу пан Володимир з Дніпропетровська? Чи варто нам блокуватися з «Батьківщиною» Юлії Тимошенко? Тут багато було нарікань з боку голів інших обласних організацій на те, що члени «Батьківщини» поводяться зверхньо. Що сприймають нас не як повноправних партнерів, а як бідних родичів. Що негативний імідж Юлії Тимошенко потягне нас назад. А як справи на Дніпропетровщині, цитаделі застою та кучмізму? Що скажете, пане Володимире, про можливу співпрацю, — вырвал меня из своих размышлений лидер нашей партии А.Матвиенко.
Шло заседание политсовета партии.
— У нас не стоїть питання «співпрацювати, чи ні». Тому, що ми вже давно співпрацюємо у рамках всеукраїнської акції протесту «За Україну — без Кучми!». І голова Дніпропетровської обласної організації ВО «Батьківщина» Сергій Орел особисто тримав плакати нашого «СОБОРУ» на акціях протесту. Що свідчить і про співпрацю, і про повагу до нас, і про рівні партнерські стосунки. Тобто на Дніпропетровщині ми вже «де факто» працюємо разом.
— Дякую, пане Володимире, за інформацію. Думаю вона буде прийнята усіма до відома.
Возможно, я несколько преувеличил степень нашего сотрудничества с «Батькивщиной», так как на тот момент, кроме руководителя их областной организации Сергея Орла, никого больше не видел на «баррикадах». Но то, что Сергей стоял рядом в пикетах плечом к плечу и держал наши протестные плакаты — это сущая правда.
Позднее, на съезде партии, было принято решение объединиться в предвыборный блок с Всеукраинским Объединением «Батькивщина». Название блока «Форум Нацио-нального Спасения». Уже, раскрученный на акциях про-теста, бренд. Но, еще позднее, к сожалению, по реко-мендации аналитиков, название сменили на другое — Блок Юлии Тимошенко. Сокращенно БЮТИ.
Меня включили в рабочий список блока в качестве кандидата в народные депутаты. Этот список, в конечном итоге, утверждался на общем съезде, то есть, за него голосовали. Но еще до съезда ко мне обратился замести-тель нашего партийного лидера Владимир Шовкошитный:
— Пане Володимире, я вважаю, що краще було б, щоб ви пішли балотуватися на мажоритарний округ. Ви, фігура яскрава, потужна і змогли б на мажоритарному окрузі шляхом агітації зібрати доволі багато відсотків за наш блок. А ваше місце у партійному списку ви можете передати іншому ва-шому однопартійцю — члену вашої обласної орга-нізації. І він також, у свою чергу, маючи агітаційні можливості кандидата у народні депутати, знову ж таки, набере якісь відсотки за блок.
В этом предложении действительно был свой резон. Каждому кандидату в депутаты Верховной Рады предос-тавляется право теле- и радиоэфира, СМИ и т.п. и т.д. И два кандидата принесут в общую копилку больше голосов, чем один.
— Ви маєте рацію, пане Володимире. Так дійсно буде більш корисно для нашого блоку. Але в мене є сумніви щодо моїх можливостей. Ви ж знаєте, що і здоров'я підірвано побиттями на пікетах, фінансово і морально вже давно виснажений. Та ще безліч судових процесів треба довести до кінця. Мені здається, що я, як той загнаний кінь, можу впасти виснажений посеред дистанції.
— Ви розумієте, пане Володимире, що зараз головне — це вибори. Вони бувають раз на чотири роки. Тому, мені здається, що краще зараз зосередити свої зусилля саме на цьому питанні. Не ро-зпилятися на інші. А щодо здоров'я, то ви людина сильна. Здужаєте. Що стосується фінансів, то наше блокування з «Батьківщиною» має нам допомогти у фінансуванні виборчої кампанії. То як? Згодні з моєю пропозицією?
— Згоден.
— Тоді подумайте над іншою кандидатурою до партійного списку і повідомте нас.
— Добре. Так і зроблю.
Что ж ребята демократы, пойдем в кандидаты. Оставим пока лобовые атаки в железобетонную стену кучмизма. Сосредоточимся на выборах. Обойдем с флангов. Тем более, что, как я уже упомянул, и «адвокат» мой пропал, исчез. Оказался «гондольером». Что касается его, то должен признать — «система» выталкивает не только честных, принципиальных и порядочных. Но и самых последних разгильдяев, мягко говоря. Тех самых «гондольеров».
Началась подготовка к избирательной кампании 2002 года. Сформировались избирательные структуры. Сергей Орел назначен начальником нашего областного штаба. Я его заместителем. Так же как и Виктор Таратушко.
Опять вместе. Как и раньше. Плечом к плечу.
Все равно мы их свалим! Не сегодня, так завтра. Не завтра, так послезавтра. Через год, через два, три, четыре. Но мы свалим кучмизм! Иначе быть не может!
Правда, нельзя забывать насколько живуче это пле-мя, кормящееся из корыта «папы». Самые умные из них, как всегда, вовремя «перекрасятся», станут оппозиционерами и опять войдут в уже «новую власть». Перебегут, как крысы, с одного тонущего корабля на другой, держащийся на плаву. Как говориться: «Революцию делают фанатики и романтики, а ее плодами пользуются подонки и негодяи». Поэтому хочется предостеречь: «Люди, БУДЬТЕ БДИТЕЛЬНЫ!!!».
Finita la comedia!
P.S.: В следующей книге будет рассказано о выборах 2002 года. О грязных политтехнологиях, фальсификациях, черном и белом пиаре, о грубейших нарушениях законодательства, об обмане избирателей и прочей грязи, в которой, как свиньи, копошатся власть имущие. Будут, как и ранее, названы конкретные имена людей из «команды» Л.Д.Кучмы, попирающих закон, право, «про-лезших» в Верховную Раду на основании фальшивых про-токолов избирательных комиссий.
Далі буде
